Sport Market Review підготували та переклали для вас тезову вижимку з великого розслідування The Athletic про ринок підробних джерсі у Британії. З детальним розслідуванням ви можете ознайомитись на сайті NYTimes.

Контрафакт у світі футболу — не виняток, а закономірність. Як і в індустрії моди загалом, там, де є попит, завжди з’являється фальсифікат. І футбольна форма — одна з найочевидніших жертв цього процесу.

У нас це не викликає подиву — картонні бірки, «abibas» замість adidas, емблеми, пришиті білими нитками — усе це давно стало частиною культурного пейзажу. Але те, що подібні підробки масово купують навіть у країнах із потужною футбольною культурою, змушує замислитись.

The Athletic нещодавно провело розслідування у Великій Британії — і виявило доволі вражаючу статистику: понад половина опитаних фанатів свідомо обирає фейкову форму.

Причина банальна — ціна. Коли перед тобою вибір: віддати 60–125 фунтів (від 3 180 до 6 625 гривень) за оригінал або придбати копію за 8 фунтів (приблизно 424 гривні), рішення для багатьох очевидне. Або ж узагалі нічого не купувати.

До речі, в Англії також є свої «шанхаї». Один із найвідоміших — блошиний ринок на півночі Манчестера. Його прикрили, але вже за кілька тижнів торгівля відновилась у Лондоні.

Щорічно ринок футбольної екіпіровки у Великій Британії генерує до 500 мільйонів фунтів.

І щонайменше третина цих грошей — це частка нелегального сегменту. Навіть загроза 10 років в’язниці не стримує ні продавців, ні покупців.

Поліція регулярно влаштовує рейди — журналісти The Athletic навіть побували на одному з них. Результат — десятки тисяч вилучених футболок, загальна вартість яких — мільйони фунтів. Один із гучних кейсів — вантажівка з 200 контейнерами підробок, вагою 500 тонн і загальною вартістю 87 мільйонів фунтів, затримана у 2022 році.

Основне виробництво — в Азії. Найчастіше це Китай, але ймовірно, частину підробок виготовляють у Бангладеші, В’єтнамі чи Малайзії (саме там, на ринках Куала-Лумпура, можна побачити надзвичайно якісні фейки, майже не відрізнити від оригіналу).

Далі — онлайн-розповсюдження. Серед основних майданчиків — китайські Pandabuy, Pinduoduo, а частково й AliExpress (який формально декларує боротьбу з контрафактом, але не завжди ефективно).

Частину вилученої продукції знищують одразу після затримання — наприклад, на Мальті. Причина — занадто багато ризиків. Підробки пов’язують із фінансуванням терористичних організацій, дитячою працею, торгівлею людьми. До того ж, ніхто не знає, з яких матеріалів виготовлена ця продукція — може бути все, що завгодно.

А тепер про гроші. Офіційна футболка коштує близько 85 фунтів (приблизно 4 500 грн)

З цієї суми:

• 10 фунтів — собівартість,
• 5 — маркетинг і логістика,
• 25 — націнка бренду та рітейлера,
• 5 — ліцензійні відрахування,
• 20 — ПДВ.

Як бачимо, маржинальність доволі висока — усі сторони в ланцюжку непогано заробляють.

Коли The Athletic звернулись за коментарями до клубів та виробників екіпірування, у відповідь почули класичне: «Ні, ми не вважаємо ціну завищеною». У Puma та adidas пояснили, що висока ціна — це наслідок інвестицій у інновації, дизайн і якість. Клуби ж заявляють, що намагаються знижувати вартість для фанатів, але межа вже близька.