У сучасному чемпіонаті України трансферні переходи українських гравців часто обмежуються символічними сумами або навіть безкоштовними переходами.

Українські клуби рідко витрачають значні кошти на придбання вітчизняних футболістів, адже фінансові можливості та стратегії найчастіше спрямовані на пошук талантів за кордоном або розвиток власних вихованців. Саме тому рейтинг найдорожчих трансферів українських футболістів в рамках чемпіонату України є унікальною добіркою. Вона показує, що навіть в умовах обмежених бюджетів інколи трапляються виняткові угоди, які демонструють високу оцінку певних гравців.

Ця підбірка є не лише історичним зрізом, а й свідченням того, що українські футболісти можуть бути високо оцінені і на внутрішньому ринку.

Відкриває наш список теперішній головний тренер Олександрії Руслан Ротань. Після не дуже вдалої каденції у Динамо, Ротань повернувся до Дніпра за 2,8 млн євро. У Дніпрі ж він став лідером, а згодом і капітаном команди. Дійшов з командою до фіналу Ліги Європи 2015, забивши у фіналі красивий гол зі штрафного. Сумарно за дніпрян Руслан провів більше трьохсот поєдинків, ставши легендою не лише Дніпра, а й УПЛ загалом. Після вильоту в Першу лігу, Ротань поїхав у Чехію, перейшовши до пражської Славії. Перед завершенням кар’єри встиг на сезон заїхати, вже вчергове, у київське Динамо.

Дев’яту сходинку розділяють Володимир Гоменюк та Дмитро Різник. Обидва футболісти обійшлися своїм покупцям у 3 млн євро.

Почнемо з Геменюка. Нападник перейшов у Дніпро в січні 2009 року після успішних виступів за сімферопольську Таврію, за яку провів понад 90 матчів і забив 27 голів, у тому числі в єврокубках. За таку яскраву гру він навіть отримав виклик у збірну України. Проте в Дніпрі закріпитись не вийшло. Забивав Володимир досить рідко, через що не зміг стати основним форвардом команди. Після двох сезонів у Дніпрі був відданий в оренду київському Арсеналу, але вже через місяць підписав повноцінний контракт. В Арсеналі він став основним, щоправда забивав м’ячі все ще вкрай рідко.

В свою чергу, Дмитро Різник привернув увагу донецького Шахтаря своєю впевненою грою у воротах Ворскли. З Дмитром оборона полтавчан виглядала надійно, навіть у ситуаціях, коли треба відбити пенальті. У сезоні 2021/22 голкіпер встановив рекорд чемпіонату, не пропустивши після п’ятьох поспіль пенальті у його ворота. Ще будучи у Ворсклі, Різник дебютував за збірну України, а також став чемпіоном світу зі збірною до 20 років. 10 лютого 2023 року підписав попередній контракт з Шахтарем і вже влітку достойно замінив Трубіна. Зараз Дмитро беззаперечний перший номер команди і лідер у воротах.

У матчі Металурга проти київського Динамо Максим Коваль відбив пенальті від Артема Мілевського у доданий час. Після цього в пресі з’явилась інформація про зацікавленість киян Максимом. Наступного дня Коваль взяв пенальті у грі з Шахтарем. У липні 2010 року підписав контракт з Динамо, за який кияни заплатили 3,1 млн євро. Дебютував 17 серпня 2010 року у кваліфікації Ліги чемпіонів проти Аякса. Був у заявці збірної України на Євро-2012. Не витримавши конкуренції з Шовковським, в 2015 році пішов в оренду. Спочатку Оденсе, потім Депортіво. У 2018 році орендований Аль-Фатехом, з яким в подальшому і підписав повноцінний контракт.

Роман є вихованцем київського Динамо, за яке дебютував 2008 року в матчі проти полтавської Ворскли. Всього за Динамо провів 32 матчі, забивши 3 голи. Також у 2010 році дебютував за збірну України в товариському матчі з Норвегією, де став автором єдиного забитого м’яча. В пошуках ігрової практики у 2011 році перейшов до Дніпра, яке заплатило за Романа 3,5 млн євро. Був у складі тієї команди, яка дійшла до фіналу Ліги Європи. Після фінансових проблем Дніпра Зозуля покинув команду, переїхавши до Іспанії, де встиг пограти за Бетіс, Альбасете і ще декілька клубів, після чого завершив кар’єру.

Шосте місце за Костянтином Кравченком і Олексієм Бєліком, за яких Шахтар та Дніпро заплатили 3,6 млн євро.

Кравченко — вихованець Дніпра, який плавно підпускався в першу команду, а з часом став гравцем основи. Після двох сезонів стабільної гри Костянтин у 2008 році, не без скандалу, перейшов у Шахтар, поставившли ультиматум клубу, якщо той не відпустить його. Проте в Шахтарі Кравченко так і не став основним гравцем і лише інколи виходив на поле, попутно здобуваючи з клубом трофей за трофеєм. І вже через два сезони Костянтина відпустили в оренду – спочатку Іллічівець, потім Карпати. У 2012 році підписав контракт з Іллічівцем, де перший час навіть став лідером, але згодом втратив місце в старті.

В свою чергу Олексій Бєлік покидав Шахтар у якості легенди клубу. Регулярно боровся за звання кращого бомбардира чемпіонату, викликався у збірну України. З часом змушений був задовольнятися роллю «джокера», здебільшого виходячи на заміну. Програючи конкуренцію Брандао та Гладкому, вирішив перейти в Дніпро, де спочатку був основним форвардом. Але вже через два сезони втратив місце в основі і часто грав за команду дублерів. Під кінець кар’єри встиг пограти в запорізькому Металурзі, якому допоміг повернутися в УПЛ. Після завершення кар’єри працює футбольним агентом.

Починаючи з сезону 2009/10 Олександр став основним гравцем донецького Металурга, який в ті часи був учасником єврокубків і завжди нав’язував боротьбу лідерам чемпіонату. Якісна гра Олександра привернула увагу донецького Шахтаря, який вже 2013 року здійснив перехід гравця, заплативши Металургу 4 млн євро. У складі «гірників» Воловик не став важливим гравцем, зігравши за 3 роки менше десяти матчів. За цей час став чемпіоном України, а також з’їздив у річну оренду до Бельгії. Після завершення контракту з Шахтарем поїхав у Казахстан, ставши гравцем Актобе.

І знову Ротань. Цього разу мова піде про його трансфер на початку кар’єри. Влітку 2005 року юний Руслан підписав контракт із київським Динамо. За цей трансфер Дніпро отримав 4,2 млн євро. В Динамо Ротань відразу отримав постійне місце в основі. Але другий сезон в київській команді став не найкращим в клубній кар’єрі Руслана. Він втратив місце в основі, отримав кілька дуже неприємних травм, не мав постійної ігрової практики і, як очікувалося, пішов з Динамо, провівши за команду 50 матчів і вигравши чемпіонат і два Кубка України. В якості гравця Динамо брав участь на чемпіонаті світу 2006 року.

Третю сходинку розділяють нападники Євген Селезньов і Марко Девіч, які дали заробити своїм клубам по 5 млн євро на своїх переходах.

Євген Селезньов виховувався в Шахтарі, поступово підіймаючись в основну команду через гру в дублі та оренді. За першу команду зіграв лише сезон, але саме той, в якому Шахтар виграв Кубок УЄФА. Влітку 2009 року перейшов до складу Дніпра і відразу став основним нападником. У сезоні 2010/11 став найкращим бомбардиром чемпіонату, коли зміг забити 17 голів. Загалом за два сезони в Дніпрі Євген зіграв 51 гру і забив 30 голів. Далі в його кар’єрі були різні моменти, якими можна як і гордитись, так і соромитись – від повернення в Шахтар і Дніпро, до гри в російському чемпіонаті.

Марко Девіч був легендою Металіста, розриваючи чемпіонат своєю грою і вдалими виступами в єврокубках. Все зайшло настільки далеко, що гравця навіть натуралізували для виступів за збірну України. У 2012 році уклав контракт з Шахтарем. Провів дуже неоднозначну першу половину сезону, після чого покидає клуб і повертається в Металіст. Але Металіст вже був не той, включаючи власника. Борги, які були в команди перед футболістами, змушували довго не затримуватись і шукати інші клуби для продовження кар’єри. Не став виключенням і Девіч, який навіть пробачив клубу всі борги.

Будучи одним з найперспективніших футболістів України, підписав контракт з київським Динамо в 2018 році, за що Динамо було змушене заплатити 6,5 млн євро. У першому сезоні грав небагато і забити так і не зміг. У наступному він повернувся у Дніпро-1 на правах оренди. Там Влад став третім бомбардиром чемпіонату із 14 голами в активі. В тому числі, за іронією, оформив хет-трик у ворота Динамо.

Наступний сезон почав у Києві. Забивав, але все ще був нестабільним, тому взимку 2022 року пішов у оренду в Сампдорію до кінця сезону. В Італії Супряга зіграв один матч і вже влітку повернувся у Динамо.

Перша сходинка дістається Олександру Гладкому та Денису Олійнику, за яких Дніпро заплатив Шахтарю та Металісту по 7 млн євро.

Олександр Гладкий, не дивлячись на непогану гру за Шахтар, зокрема гол в дебютному матчі у ворота Динамо, перемогу в Кубку УЄФА, вирішив змінити команду. 2010 року нападник підписав контракт з Дніпром. Проте стати стабільним гравцем основного складу йому не вдалось і в 2012 році Олександр пішов у оренду в Карпати. Там протягом двох років він провів 59 матчів і забив 18 голів. Після закінчення оренди контракт з Шахтарем добіг кінця і Гладкий пішов вільним агентом. Після цього він ще повертався у Шахтар і Карпати, грав за Динамо, їздив у Туреччину, але так ніде і не був стабільним.

Денис Олійник у Металісті був одним із лідерів після таких гравців як Жажа і Девіч. Під керівництвом Мирона Маркевича показував стабільно високий рівень гри, навіть викликався в збірну України. Влітку 2011 року гравець перейшов у Дніпро. Добре відіграв перший сезон, але незабаром через конфлікт із головним тренером Дніпра Хуанде Рамосом кар’єра футболіста пішла на спад. Пробувши в команді ще два сезони, став вільним агентом. Після цього встиг пограти в Нідерландах, Німеччині та Фінляндії. У 2022 році повернувся в Україну. Виступав за Ворсклу, а потім ЛНЗ, за який грає і досі.

Висновок

Складений рейтинг підкреслює унікальність та значущість окремих гравців у вітчизняному футболі. Ці переходи, хоча і рідкісні, свідчать про високий рівень окремих спортсменів, здатних змінювати клуби за значні суми грошей. Водночас, цей список відображає й економічні реалії українського футболу, де значні фінансові вливання залишаються винятком. Успіхи та невдачі цих трансферів також нагадують про непередбачуваність спортивної кар’єри та важливість правильних рішень на всіх рівнях клубного менеджменту.

Автор статті – Максим Шевчук