Продовжуємо досліджувати, хто наважувався фінансувати український футбол в кінці існування СРСР та на початку Незалежності. У цій частині говоримо про Шахтар, Металіст, Чорноморець та деякі інші клуби.

«Шахтар»

Першим спонсором «Шахтаря» стала донецька фірма «Intercomputer» у 1990-му році. 

Подейкували, що це компанія, яка ледь не самостійно “комп’ютеризувала” Донецьк у 90-х. Не дивно для тих часів, власника Intercomputer застрелили у 1996-му році у одному із донецьких дворів. Це вбивство проходило разом із відомою “справою Щербаня”.

Якийсь час клуб виступав без титульного спонсора, а вже у 1992 році з’являється «F.U.I.B.» (First Ukrainian International Bank/Перший Український Міжнародний банк), відомий зараз як «ПУМБ (з реклами пумб пумб-пумб) Рината Ахметова. Сам Ахметов стане президентом «Шахтаря» лише у 1996-му році після загибелі від вибуху під час матчу тодішнього президенту клуба Ахать Брагіна. 

З 1995 року титульним спонсором стає оператор мобільного зв’язку «DCC», який також входив до орбіти інтересів Ахметова. «DCC» може у вас асоціюватися, наприклад, із молодим Юрієм Віртом чи Олексієм Бєліком.

З 2005 року «DCC» об’єднується ще з однією турецькою компанією, і виникає новий бренд зв’язку і новий титульний спонсор «Life 🙂» (теж наполовину бізнес Ахметова). 

Далі нічого цікавого: з 2006 року холдинг Ахметова «СКМ» (фото), а з 2019 – «Parimatch» (фото).

«Чорноморець»

На зламі епох клуб продовжувала підтримувати державна компанія «Чорноморське морське пароплавство» з новою назвою «BLASCO» (BLACK SEA SHIPPING COMPANY). 

У 1989 році на короткий період спонсором клубу була японська компанія «Nisso Boeki», яка судячи з усього займалась експортом товарів широкого вжитку до країн СРСР. 

Наступним титульним спонсором з 1992 по 1994 рік  став американський бренд спортивного екіпірування «Pony-Galaxy», рекламним обличчям якого був Леонід Буряк.

Напередодні матчу «Чорноморець» – «Олімпіакос» у 1992-му році (1/16 Кубку УЄФА) він нібито пообіцяв по 200 доларів найкращому гравцеві і автору першого гола одеситів. А Олімпіакос тоді тренував легендарний Блохін.

З 1998 року у «Чорноморця» з’явився новий титульний спонсор «Імексбанк» нового власника Леоніда Клімова, банк якого збанкрутував у 2015-му році. 

«Металіст»

Першим титульним спонсором «Металіста» у 2000-х роках стала легендарна «Мівіна». Щоправда на футболках тобі була назва компанії-виробника вермішелі «Technocom». «Technocom» заснував у Харкові в’єтнамський мігрант Фам Нят Вионгом (перший в’єтнамець, що став доларовим мільйонером).  

До епохи Ярославського на футболках ще побував концерн «АВЕК», що належав тодішньому президенту клубу Фельдману. Найвідоміший актив Фельдмана про який ви могли чути – ринок «Барабашово». 

Проте за Фельдмана борги перед футболістами складали по кілька місяців. “Вибивав” їх для команди воротар Олександр Горяїнов. 

З приходом Ярославського з’явився його «Укрсиббанк», і звісно, «DCH». Далі Курченко його «ВИТЭК» з яким почався занепад клубу. 

На противагу іншим клубам, «Карпати» та «Ворскла» мають більш скромну історію співпраці із спонсорами у період, який ми розглядаємо (далі у львів’ян просто калейдоскоп спонсорів без живого місця на формі). Тим не менш їх також варто тут згадати.

«Карпати»

Перші спонсори «Карпат», у незалежній Україні – «Нафтопереробний комплекс Галичина» (2001-2004) та «WOG», (2005-2006) Петра Димінського. З 2007 по 2008 спільне українсько-американське підприємство зв’язку «CDMA-Україна». Далі, кілька разів медіа «ZIK», «морозиво Лімо» та беттінгові компанії. 

«Ворскла» 

У сезоні 1995/96 спонсором клубу стала компанія «Полтавгазпром», а згодом і сам державний «НАК Нафтогаз України», за якого клуб ненадовго перейменували у «Ворскла-Нафтогаз».

Проте після Помаранчевої революції від фінансування футболу відмовились, і тоді у клуб прийшов «Fererrexpo» Костянтина Жеваго, який фінансує клуб і зараз.