Нарешті у світі реслінгу сталась настільки резонансна подія, що матеріали на тему мають попит і в Україні. Роблю камінг-аут і пишу про одне зі своїх найдавніших захоплень. На початку квітня, коли традиційно відбувається Wrestlemania (головна подія року у WWE), почали з’являтись повідомлення, що серед кандидатів на покупку компанії нарешті визначився фаворит. Ним став холдинг Endeavor, серед чиїх активів є також UFC. 3-го квітня угоду офіційно підтвердили.

Тут багато прихильників WWE видихнули з полегшенням, адже другим серйозним кандидатом вважався інвестиційний фонд Саудівської Аравії. Останніх 5 років промоушен активно заїжджав туди з великими івентами. Не АПЛ єдиним. Реслінг теж припав до душі місцевим принцам, але не склалось.

Приблизна вартість угоди — $9.3 млрд, а найцікавіше те, що до кінця року має відбутись об’єднання UFC та WWE в єдину компанію. Що це означає? «Незважаючи на об’єднання, обидва промоушени продовжать функціонувати як окремі підрозділи новоутвореної компанії», — одразу ж заспокоїв прихильників виконавчий директор WWE Нік Хан. Та все ж деяких змін очікувати варто, тож спробуймо розібратись, що це дасть прихильникам єдиноборств.

Навіщо це потрібно WWE?

Коротка та вражаюча статистика: у WWE 95 млн підписників на YouTube. Це більше ніж в UFC, UEFA, NBA, NFL, NHL і MLB разом взятих. І це якраз той випадок, коли цифри говорять самі за себе. Компанія завжди вдало мімікрує під тренди та сучасність. Багато хто думав, що з настанням епохи інтернету реслінгу на телебаченні прийде кінець, адже всі знатимуть результати записаних шоу. Та на відміну від спортивних трансляцій, які переважно дивляться, щоб дізнатись результат, прихильники WWE перш за все дивляться шоу компанії заради розважального аспекту.

Шон Майклз проти Андертейкера. Матч із труною. 1998 рік.

Тут є свій епос, сюжетні повороти, свої культові особистості та моменти. Через це окремі матчі або івенти з часом хочеться переглянути знову. Це дозволяє WWE успішно монетизувати свої архіви. До того ж основні події, такі як флагманське шоу Monday Night Raw і щомісячні pay-per-view завжди транслюються в прямому ефірі. Тому поява інтернету, а згодом і соцмереж, аж ніяк не завадила розвитку WWE, а навпаки допомогла компанії охопити більшу кількість глядачів і помножити обсяги продажів мерчендайзу.

Мене дуже забавляє, коли в маркетингових намаганнях прибільшити свою значущість бренди використовують заїжджене формулювання «We’re more than just щось там». У більшості випадків це виглядає жалюгідно. Але WWE — це дійсно не просто вічний лідер індустрії реслінгу. Це медіагігант, який з кінця 80-х успішно створює, транслює і продає свій власний відеоконтент. Зараз передові спортивні ліги навчились торгувати правами на трансляцію, а клуби створювати контент для соцмереж. WWE займається цим вже давно. І робить це успішніше за будь-кого.

У компанії усвідомлюють свою позицію і в останні роки взяли курс на переформатування, у щось більше ніж просто реслінг. Навіть обмежили використання слова «wrestling» і його похідних на шоу, а своїх виконавців скромно називають — «superstars». У цьому контексті злиття з UFC виглядає дуже логічним для обох сторін.

Навіщо це потрібно UFC?

Брати Фертіта придбали компанію у 2001-му році за… $2 млн і поставили президентом Дану Вайта. Під його керівництвом UFC став крутим, як бойовики з Жаном-Клодом Ван Даммом. Компанія пройшла шлях від стагнуючого бренду до ММА-промоушену №1 у світі. У 2016-му її продали холдингу WME-IMG (який згодом переформатується в Endeavor) вже за $4 млрд.

Брати Фертіта, Дана Вайт та Йенс Пульвер. 2001 рік.

Та для того, щоб бізнес продовжував розвиватись, потрібно пробувати щось нове. UFC, як і бокс, останні років 10 серйозно грається у реслінг. Без трештоку і штовханини не обходиться жодне зважування. Видимість конфлікту намагаються створити й через соцмережі опонентів. Мейнівентери у сторіз удають, що не можуть поділити гонорар. Джошуа після вересневого бою з Усиком дорвався до мікрофона та видав справжнє реслерське промо. Але це все видається переважно дуже смішним, тому що боксери та бійці ММА досить обмежені у своїх дикторських і акторських здібностях, а тому часто видають готовий контент для мемів. Звернення Усика до Ф’юрі ламаною англійською з сильним акцентом — це ж справжній скарб.

Виключеннями можна назвати найуспішніших виконавців сучасної епохи — Тайсона Ф’юрі та Конора МакГрегора. Тому що вони більше ніж бійці, вони ще й шоумени.

Обмін аудиторіями

З власного досвіду помітив, що прихильники боксу та ММА переважно звисока споглядають на реслінг. Основним аргументом зазвичай виступає «це ж не по-справжньому», і з цим важко посперечатись. Змагальний аспект шоу дійсно визначає команда букерів (сценаристів) на чолі з керівниками компаній. Неможливо дати відповідь на питання «хто сильніший?», що не дуже приваблює шанувальників змагального спорту. А от фанати WWE більше відкриті до перегляду змішаних єдиноборств. Основним містком між двома індустріями можна вважати Брока Леснара. Виходець з реслінгу, який два роки був чемпіоном UFC у важкій вазі. Йому слово: «Єдине що у реслінгу можна вважати несправжнім — це результат матчів. У мене вдома є свій ринг. Коли хтось приходить в гості та просить провести йому слем, то всі питання про фальшивість відпадають».

Брок Леснар

Цілком ймовірно, що з погляду навантажень реслінг перевершує будь-який інший контактний вид спорту. Виконавці WWE у дорозі до 300 днів на рік і проводять по декілька матчів щотижня. Частоту та ступені можливого травматизму при таких навантаженнях залишу вашій уяві.

Злиття двох компаній допоможе стерти цей розподіл і краще ознайомити обидві аудиторії зі своїм спортом. Буде значно більше кросоверів. Я майже впевнений, що умовного Конора варто очікувати в мейнівенті наступної «Реслманії».

Компанії більше не будуть проводити шоу в одні дати, конкуруючи за глядача. Навпаки, йому запропонують більше. А от в реслінгу з’явиться ще чіткіший розподіл, де WWE зафіксується як окремий розважальний феномен, а інші великі промоушени (AEW, ROH, Impact) будуть продовжувати традицію більш класичного реслінгу. В UFC варто очікувати значно більше шоу, побудованого навколо короткого мейнівенту. Таким чином компанія дасть своїм глядачам більше ніж умовні 3-5 хвилин бою. Продукт компанії остаточно зафіксується у глядацькій свідомості як такий собі «реслінг по-справжньому».

Гроші та контракти

Хочу вірити, що зміна керівництва та злиття нарешті підніме вартість контрактів у реслінгу та позитивно вплине на призові в UFC. Якщо порівняти топові контракти зірок реслінгу з популярними командними видами спорту — то їхні заробітки здадуться вам смішними. Умови контрактів часто залишаються в таємниці й мають багато додаткових пунктів. Але для порівняння приведу суми, які фігурують в медіа — чинний Абсолютний чемпіон WWE Роман Рейнс (972 дні на момент виходу статті) заробляє $5 млн на рік з бонусами. Це приблизна зарплатня середняка АПЛ, куди, гадаю, Рейнса з радістю взяли б у центр захисту. За такі-то гроші.

Цього року лише за першу ніч «Реслманії» WWE заробили $22 млн на рекламних інтеграціях. Ризикну припустити, що вартість реклами на топівентах WWE/UFC доросте до відміток «Супербоулу», коли за 30 секунд будуть виписувати семизначні чеки. Передумови для цього є.

А що по трансляціях в Україні?

Це об’єднання дає шанувальникам реслінгу надію на те, що трансляції можуть повернутись в Україну. Принаймні в якомусь вигляді, адже Setanta є офіційним транслятором UFC, а про культовість трансляцій реслінгу на QTV батьки напевно розповідатимуть своїм дітям. Останній ефір був 10 років тому, але коментаторів Бєлкіна та Новака й досі завалюють питаннями «Ну коли вже?». Попит є, аудиторія підросла, стала платоспроможною й вчиться споживати легальний контент — непоганий розклад для камбеку, чи не так?